ортогнатична 0,6 анатомічна пластина L

Гравіровані лінії з кроком 1 мм на імплантатах забезпечують візуальну допомогу для згинання пластини.

Оральна та щелепно-лицева деформація стосується ненормального розміру та форми верхньої щелепи, спричиненої аномальним розвитком верхньої щелепи, ненормальним співвідношенням між верхньою та нижньою щелепами та її співвідношенням з іншими черепно-лицьовими кістками, а також ненормальним співвідношенням між верхньою щелепою та зубів, аномальна функція порожнини рота та щелепної системи та аномальна морфологія обличчя. Метою ортогнатичної хірургії є виправлення неправильного розташування зубів, коригування дискордантної зубної дуги та співвідношення між зубами та щелепами, усунення перешкод між зубами та щелепами, впорядкувати зубний ряд і усунути компенсаторний нахил зубів, щоб під час операції можна було плавно перемістити розрізаний сегмент кістки в призначене для корекції положення та встановити хороше співвідношення між зубами та щелепами.

Ще в 1928 році Фошар намагався виправити одиничний вивих зуба за допомогою стоматологічного затискача, але хірургічне лікування кісткових деформацій зубів і щелепи було розроблено Халліхеном в 1848 році та вперше повідомлено в 1849 році. З тих пір, хоча багато вчених доклали зусиль щоб досліджувати та покращувати, ефект лікування не є ідеальним через обмежену технологію та рівень медицини на той час, тому в наступні 100 років лікування зубних та щелепно-лицевих деформацій прогресує повільно. До кінця 1950-х років із розвитком швидкого розвитку набула анестезіологія, фундаментальна хірургія, прикладна анатомія та спеціальний хірургічний інструментарій, хірургічна корекція зубощелепних деформацій.

У 1957 році Траунер і Обвегезер вперше повідомили, що сагітальну розщеплену остеотомію гілки з використанням внутрішньоротового доступу було вдосконалено Далом Поні (1961), що ознаменувало новий етап хірургічного лікування щелепно-лицевих деформацій. З 1970-х років завдяки Беллу і зусилля багатьох вчених, у системі кровопостачання щелепи та тканини прикладної анатомії, а також кровопостачання кістки після динамічних змін прориву, далі заклали біологічну основу сучасної хірургії щелепи, щоб досягти кожного зуба - - трансплантація липкої періостальної кістки композиційної тканини транслокації ніжки, забезпечує наукове обґрунтування та гарантію успіху. Крім того, встановлення принципу хірургічно-ортодонтичного комбінованого лікування робить хірургічне лікування зубощелепно-лицевих деформацій більш досконалим та по-справжньому входить новий період поєднання функції з морфологією.

Оскільки хірургічне лікування пацієнтів із зубощелепно-лицевими деформаціями має ґрунтуватися на деформаціях та вимогах до лікування, зубо-кістковий комплекс слід розрізати та переміщувати, щоб реконструювати тривимірне просторове співвідношення та функцію нормальної зубощелепно-лицевої структури, і отримати задовільний косметичний ефект щелепно-лицевої тканини. Отже, план лікування зуба? Коригування співвідношення, розташування розрізу кістки, напрямок і відстань руху кістки, а також вибір плану хірургічного втручання повинні бути чітко продуманий і розроблений перед операцією, а очікуваний терапевтичний ефект від обраного плану повинен бути передопераційно спрогнозований.

Ортогнатична хірургія використовується для вирішення функціональних аномалій або аномалій морфології обличчя, викликаних аномальним розміром і формою верхньої щелепи, спричиненою розвитком верхньої щелепи, а також аномальним співвідношенням між розміром і формою верхньої щелепи та інших кісток обличчя. Хірургічне втручання може знадобитися для покращення рис обличчя, включаючи серйозне переднє виступання верхньої альвеоли (зуби), нижнє переднє виступання альвеоли (прикус), великі отвори передньої щелепи та серйозні кісткові відхилення.